Початкова школа: безпека та цікавість (пробудити в дитині бажання вчитися)

У перший клас діти приходять з очікуванням на нові цікаві події. Але саме перші роки навчання пізніше згадуються деякими з нас як найнудніші. Що можуть зробити батьки, щоб зберегти у дитини інтерес до навчання?

Створити безпечний простір

Початкова школа Перше розчарування нерідко відбувається через очікування, що не виправдалися. Батьки рідко говорять з дітьми про те, як влаштована школа, як поводитися з вчителькою, не пояснюють, чи можна на уроці піти в туалет або поговорити з другом, якщо раптом стало нудно. «Спробуйте показати дитині, де вона буде вчитися, заздалегідь, – радить дитячий психолог Олена Морозова. – І грайте з нею «у школу», «вчительку» (навіть після того, як вона піде до першого класу). Це допоможе їй звикнути до нового життям, а її очікування стануть реалістичнішими. «Важко вчитися із задоволенням і тоді, коли вдома батьки постійно критикують школу, коли їм самим не подобається вчителька, – додає сімейний психолог Людмила Петрановська. – Дитина відчуває, що мама залишає її у школі з неспокійним серцем». Реакція дорослих означає для неї одне – у школі небезпечно. І вона лякається, почувається беззахисною і витрачає багато сил на те, щоб упоратися зі своїми страхами. Енергії на навчання у неї просто не залишається. «Допомогти молодшим школярам вчитися – означає бути поруч, відгукуватися та підтримувати, – продовжує Олена Морозова. – Бути залученим до життя сина чи дочки, бути дорослим по-справжньому».

Розвивати допитливість

Дитина потребує нас, але водночас вона не повинна бути від нас залежною. Саме у першому класі вона починає всерйоз вчитися самостійності. Але є ситуації, з якими вона ще не може впоратися. Нудно вчити літери, вже вміючи читати. Важко змусити себе писати нескінченні рядки гачків і завчивати правила. Інтерес до навчання та потреба пізнавати поступово згасають. «Звичайно, варто пояснити дитині, що це тільки початок і потім завдання будуть складнішими та цікавішими, – вважає психолог Тамара Гордєєва. – І все ж, зізнаємося, шкільна рутина справді нудна». Саме батькам належить «брати дитину за руку» і відкривати перед нею нове. «Дивіться разом з нею на хмари і розповідайте їй про планети, гуляйте лісом, відчуваючи його запахи і прислухаючись до звуків, – пропонує Олена Морозова. – Безліч відкриттів, задоволення, яке дитина неодмінно відчує у такі миті, дозволять їй зберегти радісну цікавість до світу, бажання досліджувати, експериментувати та спостерігати». Справжній інтерес завжди пов'язаний із яскравими враженнями, а не з тиском та натягуванням, які поступово викликають огиду до навчання.

Помічати досягнення

Кожен хоче бути успішним. Але невдачі, що повторюються, породжують почуття безпорадності, діти перестають пробувати і втрачають віру в себе. «У такому разі постарайтеся стриматися і не вказувати дитині на кожну її помилку та ще принагідно повідомляючи «як треба», – радить Олена Морозова. – Найкраще, що можуть зробити батьки, – навчити дитину порівнювати себе не з іншими, а із самим собою. Похваліть її за те, що раніше вона робила 25 помилок у диктанті, а зараз лише 22. Помічайте навіть мінімальні досягнення». Навчання, особливо у молодших класах, неможливе без постійної «дозаправки» позитивними емоціями. Кожному хлопчику та дівчинці важливо випробувати почуття перемоги – у навчанні, творчості чи спорті. Але у цьому віці діти швидко забувають про свої маленькі успіхи. Іноді, щоб почуватися сильнішими, дитині досить сказати собі: «Нехай я повільно рахую, зате пишу акуратно». Тим, хто сумнівається у власних силах, це відчуття – ndash; «я можу» – допомагає розірвати замкнене коло неуспішності. «Тому так важливо, щоб у тих предметах, де дитина відчуває хоча б невеликий інтерес, батьки частіше нагадували їй про її успіхи», – уточнює Олена Морозова.

Восьмирічки навчаються інакше

Молодші школярі не сприймають критики, їхній мозок реагує лише на похвалу. Нідерландські вчені досліджували активність мозку школярів за допомогою МРТ*. І виявили, що активність зон, відповідальних за розуміння, у 8-9-річних дітей не змінювалася, коли їхню роботу критикували (наприклад: «Тут відповідь неправильна»). У цьому віці діти ще не здатні вчитися на помилках.

І лише з 12-13 років підлітки емоційно реагують на повідомлення про їхні помилки і невдачі і можуть отримати користь зі свого негативного досвіду...
Ваша дитина втратила інтерес до навчання, якщо… вже понад три тижні у неї є хоча б половина з таких проблем:

  • Вона каже, що вчитель її не любить або їй не подобається.
  • Відмовляється від допомоги, навіть коли вона необхідна.
  • Перед виходом до школи у неї болить живіт, вона забуває свої речі.
  • Вона незадоволена своїми оцінками.
  • Вона впевнена, що у неї нічого не вийде, і хоче, щоб її заспокоїли та похвалили.
  • Швидко закидає навіть ті уроки, які вивчила напам'ять.
  • Не розповідає про школу.
  • Каже, що вчитель занадто часто кричить.
  • У першому класі сумує за дитячим садком, у четвертому – боїться переходу до п'ятого.
  • Скаржиться, що не має друзів серед однокласників.